Національна дитяча "Гаряча лінія" 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
Національна поліція 102
БУЛІНГ — агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування іншої дитини з метою приниження, залякування та демонстрації сили.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ БУЛІНГУ:
у дитини мало або взагалі немає друщів;
боїться ходити до школи, брати участь у заходах з однолітками;
ходить до школи довгим "нелогічним" шляхом;
втрачає інтерес до навчання, починає погано вчитися;
приходить додому сумна, зі сльозами;
погано спить;
втрачає апетит, стає тривожною, має низьку самооцінку.
ФІЗИЧНІ ОЗНАКИ БУЛІНГУ
поламані іграшки;
образи в соціальнихмережах;
розірвані зошити та підручники;
жувальна гумка у волоссі;
брудний, наповнений сміття рюкзак;
зламані окуляри;
одяг у крейді;
одяг, зіпсований фарбою, іншою рідиною;
фізичні знущання: синці, вирване волосся.
РІЗНОВИДИ БУЛІНГУ
ПЕРЕПАЛКИ, або ФЛЕЙМІНГ – обмін короткими гнівними репліками в чатах, форумах, дискусійних групах тощо.
НАПАДКИ – повторювані образливі повідомлення в месенджерах, постійні дзвінки.
Наприклад: 16-річний хлопець був вимушений стати заручником у власному домі та доведений до суїцидальних спроб внаслідок кібербулінгу, який розпочався через його незгоду із групою хлопців у школі. Булінг включав: нічні дзвінки-жарти, поширення чуток в чатах, образливі текстові повідомлення.
ОБМОВЛЯННЯ– це розповсюдження принизливої неправдивої інформації через текстові повідомлення, фото, відео з використанням засобів електронного зв’язку.
Наприклад: Хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується?!
САМОЗВАНСТВО або перевтілення в певну особу, використовуючи її акаунт в соціальних мережах, блогах, пошті, системі миттєвих повідомлень тощо.
Наприклад: Дівчина поділилась зі своєю подругою паролем від свого облікового запису в соціальний мережі. Подруга періодично використовувала цей пароль для входу в акаунт і переглядала і переглядала особисті повідомлення і одного разу побачила в особистому повідомленні негативний коментар по відношенню до себе. У відповідь дівчина під виглядом своєї подруги послала неприємні повідомлення багатьом з її друзів.
ОШУКАНСТВО або видурювання конфіденційної інформації (текстів, фото, відео) та її передача в Інтернеті або поштою тим, кому вона не призначалась.
СТАЛКІНГ або КІБЕРПЕРЕСЛІДУВАННЯ – це дії з прихованого вистежування, зазвичай зроблені нишком, анонімно, з метою нанесення психологічної або фізичної шкоди.
Наприклад: У приватні повідомлення в соціальних мережах вам можуть надіслати відео насильства, а потім отримаєте повідомлення: «Наступна ти». Це може зробити і знайома, і незнайома вам людина.
ХЕПІСЛЕППІНГ – це знімання на відео реальних нападів з метою їх поширення в мережі Інтернет.
«СПІЛЬНОТА СМЕРТІ» - це використання інтернет-спілкування для подальшого вчинення дитиною певних дій, зокрема використання її у сексуальних цілях або доведення до самогубства.
СЕКСТИНГ – це обмін власними фото/відео/текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку.
Наприклад, трапляється, що юнаки та дівчата створюють у соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини колишніх коханих. Окрім того, секстинг може стати серйозною перешкодою для самореалізації у дорослому житті (під час навчання чи пошуку роботи), адже більшість сучасних компаній шукають підтвердження інформації про кандидата також і інтернеті та соціальних мережах.
ОНЛАЙН-ГРУМІНГ – це побудова, в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб, довірливих стосунків із дитиною із метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото.
Наприклад, злочинці або злочинні угрупування реєструється в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт із школярами в онлайн іграх, через електронну пошту тощо, вони можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед таких, яким бракує любові й турботи вдома.
ЯК ДІЯТИ?
Можете вирішити ігнорувати всі повідомлення від кривдника і скористатися функцією у певній соцмережі «Обмежити» для вибіркового захисту вашого акаунту, причом кривдних про це не дізнається.
Можете модерувати коментарі до своїх публікацій.
Можете змінити свої налаштування, щоб вам могли надсилати повідомлення лише ті користувачі, за якими ви стежите.
Пароль до акаунтів та профілів повинен бути складним. Періодично змінюйте його. І в жодному разі не передавайте іншим.
Головне не поспішати виплескувати свій негатив у кіберпростір.
Збирайте факти. Щоб підтвердити, що це був саме кібербулінг, треба вміти зберегти підтвердження фактів. Якщо щось неприємно вразило, зачепило, засмутило – збережіть. Це може бути корисно для збору доказів: текстових повідомлень та скріншотів публікацій у соціальних мережах, щоб показати, що відбувається.
Заблокуйте кривдника та офіційно повідомте про його/її поведінку на самій платформі. Соціальні мережі зобов’язані підтримувати безпеку своїх користувачів.
Якщо комісія, створена для розгляду випадку булінгу (цькування), визнала, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, то керівник навчального закладу в обов’язковому порядку повідомляє про це уповноваженим підрозділам:
Ювенальній поліції сектору превенції відділу Національної поліції Індустріального району;
Службі у справах дітей Індустріального району.
У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може відразу звернутися до органів Національної поліції із заявою.
Згідно з Законом України «Про освіту», розділ І, статті 25, 26 керівник навчального закладу:
- здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
- розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;
- сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;
- забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:
з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.
Окрім цього, дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.
Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
Керівник закладу:
• Розглядає таке звернення та реєструє у журналі обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення;
• З’ясовує усі обставин булінгу відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України № 564/836/945/577;
• Скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. До складу такої Комісії можуть входити педагогічні працівники, (у тому числі психолог,) батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи.
Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.
Але за будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.
Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.