Поради батькам

 Найчастіше діліться з дитиною спогадами про щасливі миті свого минулого

Початок шкільного життя – велике випробування для маленької людини. Цей момент легше переживається  дітьми, у яких заздалегідь склалося тепле ставлення до школи. Таке ставлення складається з зіткнень з минулим досвідом близьких людей. Перегорніть разом з дитиною сімейний фотоархів. Це заняття винятково корисно для всіх членів сім’ї. Повернення до кращих миттєвостей минулого робить людину сильніше і впевненіше в собі. Ваші добрі спогади про шкільні роки, смішні історії зі шкільного життя і розповіді про друзів дитинства наповнять душу дитини радісним очікуванням.


Допоможіть дитині опанувати інформацією, яка дозволить їй не губитися

Як правило діти дошкільного та молодшого шкільного віку на питання: «Як звуть твою маму?» - Відповідають: «Мама». Переконайтеся, що ваша дитина пам’ятає своє повне ім’я, номер телефону, домашню адресу, імена батьків. Це допоможе їй в незнайомій ситуації.


Привчіть дитину утримувати в порядку свої речі

Успіхи дитини в школі багато в чому залежать від того, як вона вміє організовувати своє робоче місце. Ви можете зробити цю нудну процедуру більш привабливою. Заздалегідь підготуйте робоче місце дитини: нехай у неї буде свій робочий стіл, свої ручки й олівці. Все це як у дорослих, але  - особиста власність дитини! І відповідальність за порядок теж особиста, адже у дорослих так.


Не лякайте дитину труднощами і невдачами в школі

Багато дітей дошкільного віку непосидючі. Не всім блискуче вдаються читання і рахунок. Дуже багатьох важко добудитися вранці й швидко зібрати в дитячий садок. У зв’язку з цим цілком зрозуміле прагнення батьків попередити дітей про майбутні неприємності: «До школи не візьмуть…»


Абетка порад  для батьків

 

А – аналізуйте вчинки вашої дитини разом з нею

Б – будьте терплячі й толерантні

В – виховуйте в дитині порядність і чесність

Г – говоріть зі своєю дитиною чесно, відкрито

Д – довіряйте вашій дитині

Е – енергія любові – найкращий родинний зарядний пристрій

Є – єдність у ваших поглядах та поглядах вашої дитини – запорука взаєморозуміння

Ж – живіть не лише своїм життям, але й життям дитини

З – з розумінням ставтеся до своєї дитини

І – інтелектуальні комп’ютерні ігри – корисний подарунок

К – критикуйте не саму дитину, а її поганий вчинок

Л – любіть вашу дитину всією душею

М – мир та злагода в родині – запорука сімейного щастя

Н – не говоріть з дитиною так, як би ви не хотіли, щоб вона говорила з вами

О – обговорюйте та аналізуйте з дитиною різноманітні теми, проблеми

П – поважайте думку та вибір вашої дитини

Р – радійте успіхам та досягненням разом із вашою дитиною

С – стежте за своєю поведінкою, адже ви приклад  для наслідування

Т – тактовно вказуйте своїй дитині на її помилки

У – успіх у вихованні залежить від атмосфери в родині

Ф – фарбуйте своє життя та життя вашої дитини у яскраві кольори

Х – хваліть свою дитину, похвала – гарний спосіб підвищити самооцінку

Ц – цікавтесь всім, з чим пов’язує своє життя ваша дитина

Ч – чергуйте суворість з поблажливістю

Ш – шукайте спільні інтереси, шляхи розв’язання проблем

Щ – щастя дитини наполовину в ваших руках

Ю – юність! Згадайте себе в цьому віці – й ви краще зрозумієте свою дитину

Я – якщо хочете бути щасливими – будьте такими!

П’ять шляхів до серця дитини

(з однойменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)

 

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг. Але і нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття і любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму.  І якщо батьки знають цю „мову”, дитина краще розуміє їх.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною.

Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю і щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали  в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. 

Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб висловлення любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові. Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе.

Ми всі це розуміємо, але іноді не віддаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.

Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися і гарно себе поводити. І лише у цьому випадку, вона отримує подарунки, привілеї і схвалення.

Звичайно, ми повинні навчати і виховувати дитину. Але, спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашу безумовну любов! І робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна.

Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розуміємо її душу і її вчинки, хороші і погані. Якщо діти відчувають, що їх по-справжньому люблять, вони швидше прислухаються до наших настанов.

Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива і зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. І найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Чи не призводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити послідовно: спочатку ми наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, а лише потім будемо займатися її вихованням і навчанням.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко й ніжність – синоніми. Воно не розрізняє такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе і без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора роки. Особливо вагому роль тут відіграють відносини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як і раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона і мама – це не одне й те ж саме.

Дитина стає старшою і тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти!

Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте.

І якщо дитина, як і раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем.

Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов „по бартеру” – в обмін на щось.

Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджують, вона мила та привітна, вона любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся, - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим і розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця і навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього.

Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд чи мови їх любові збігаються. У дітей різні характери і любов вони сприймають по-різному.  З кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний підхід, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. І важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини не можливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на  руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для  хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами „Я тебе люблю”.

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м’яко, навіть тоді, коли ви не задоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: „Ти не міг би...”, „Може зробиш...”, „Мені було б приємно, коли ти...”.  Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час – це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: „Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою”. Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу у кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу –  своїй дитині.

Подарунок – це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’їнка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, і дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків має відповідальність за виконання довгострокового (принаймні, до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб і вони допомагали нам. 

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні „мови” нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту „мову” (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.